ХМАРНІТИ, ію, ієш, недок.
1. Тільки 3 ос. Ставати хмарним (про небо, погоду, день тощо). * Образно. Щораз хмарніють дні імперіалізму, дряхліє його чорна душа (Юрій Мельничук, Обличчя.., 1960, 10);
// безос. З обіду почало хмарніти;
// Те саме, що хмуритися 3. Копи.. то хмарніють, то міняться на сонці щирим золотом (Григорій Косинка, Новели, 1962, 120).
2. перен. Те саме, що хмуритися 1. Остап розламує чахле стебло, чоло хмарніє, в очах застиг переляк: гессенська муха в житньому стеблі смокче сік (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 328); Капітан деякий час сидить мовчки, обличчя його хмарніє. Як він жив? Чи був він щасливий? Не так просто, видно, на це відповісти (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 148).