ХМ, виг. Виражає сумнів, роздумування, здивування, іронію. — Хм! — гірко мукнув дід і помовчав: — Ні, вже не ждати добра від Якова (Панас Мирний, I, 1954, 167); — Андрій… хм… Куди б це подівся Андрій? (Олександр Довженко, I, 1958, 247); — Поле не говіркого — роботящого любить. — Хм! Куди загнув! — сердито і насмішкувато чмихнув Свирид Яковлевич (Михайло Стельмах, II, 1962, 179).
ХМ
Тлумачення слова