ХЛИСТИК 1, а, чол. Зменш. до хлист1. Панич наближався до брами, недбало помахуючи хлистиком (Леся Українка, III, 1952, 607).
ХЛИСТИК 2, а, чол., розм. Те саме, що жевжик 1;
// Уживається як лайливе слово, перев. при звертанні. В такім настрою застав його Заяць. — Та, ти, помано, ти, хлистику, ти, гусяче повітря! — кричав на нього Медвідь (Іван Франко, IV, 1950, 72).