ХЛОПЧИНА

ХЛОПЧИ́НА, и, чол., розм. Те саме, що хлопець. В колисці хлопчина заплакав (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 131); Біля його [чоловіка] ніг тулиться хлопчина років десяти (Михайло Стельмах, I, 1962, 172); — Хлопчина надумав учитися самотужки. У свого товариша, робітфаківця, брав списані зошити і ночами сидів над ними (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 24); Сам Петро, кремезний хлопчина з русявою борідкою, прихватком наїдався чогось (Степан Васильченко, I, 1959, 71).