ХІТИ́Н, у, чол. Органічна речовина, що належить до групи вуглеводів; утворює зовнішній твердий покрив членистоногих, оболонки клітин грибів, деяких водоростей і бактерій. Зобик [бджоли] щільно облицьований зсередини хітином, який не пропускає нектару (Бджоли, 1955, 34); Тіло комахи зовні вкрите шаром хітину (Шкідники і хвороби .. рослин, 1956, 6).
ХІТИН
Тлумачення слова