ХІ́МІК, а, чол.
1. Фахівець з хімії. — Наше село не таке, як ви думаєте. За роки Радянської влади в ньому виросло багато інтелігенції — лікарів, інженерів, педагогів, в вже вчені, агрономи, хіміки… (Олександр Довженко, I, 1958, 296); Вона б уже була хіміком, бо пішла вона захищати Батьківщину з другого курсу хімічного інституту (Остап Вишня, I, 1956, 313);
// розм. Викладач хімії;
// розм. Студент хімічного факультету.
2. Працівник хімічної промисловості. Шахтарі, металурги, машинобудівники, хіміки, транспортники, будівельники і хлібороби, інтелігенція рапортують з’їздові про свої трудові подарунки, бажають успіхів його роботі (Матеріали XXIV з’їзду Компартії України, 1971, 120).