ХАТЧИ́НА, и, жін., розм. Те саме, що хатка. Іван мав хатчину та кусник городця, жінку, корову та п’ятеро дітей (Лесь Мартович, Тв., 1954, 227); Нарешті зачула [Левантина], як брязкає на дверях замок. Утекла в темну хатчину і сіла на ліжко (Борис Грінченко, II, 1963, 286).
ХАТЧИНА
Тлумачення слова