ХАРЛА́К, а, чол., діал.
1. Харпак. В Мошка таких самих годованців, як він був, ще тепер три в селі, а ось перед місяцем один умер, та й то не такий харлак, як він, а богатир [багатир] на все село (Іван Франко, IV, 1950, 413).
2. Шкапа. — А богато [багато] вам треба на коня? — Та коби хоч якого харлака (Іван Франко, III, 1950, 69).