ХАРКОТІТИ, очу, отиш, недок.
1. розм. Підсил. до харкати. Надійшов старий Рябина, кахикає, харкотить і охає (Іван Франко, I, 1955, 231).
2. діал. Хрипіти. Він спав твердо з роззявленим беззубим ротом, харкотів, мов підрізаний, а з рота спливала по бороді слина (Іван Франко, I, 1955, 274).