ХАРАКТЕ́РНИЦЯ, і, жін., заст., розм. Жіночий рід до характерник. — Встань, пророче, з домовини! — Характерниця мовля. Глянув цар: тії ж години Розступилася земля (Павло Грабовський, I, 1959, 227); — Задля зиску і з відьмами побрався дехто з старшини моєї, — мовив гетьман, натякаючи на одруження самого Носача з багатою вдовою, котра славилась у Переяславі як характерниця і не малі гроші на чаклунстві своєму заробила (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 89).
ХАРАКТЕРНИЦЯ
Тлумачення слова