ХАМЛО

ХАМЛО 1, а, сер., збірн., діал. Галуззя, хмиз. Вони й почали ховатися: ведмідь лізе на дерево, вовк сідає за кущем, кабан риється у хамло, а зайчик лізе в кущ (Український дитячий фольклор, 1962, 119).

ХАМЛО 2, а, чол. і жін., заст., розм., лайл. Те саме, що хам і хамка. — Та ти і не тикай, бо я тобі не рівня, ти — хамло, мужик, а я — дворянин! (Панас Мирний, I, 1954, 294);
//  Вайлувата, незграбна людина. Він такий хамло, поки дочвала, то й сонце зайде (Словник Грінченка).