ХАЛІФА́Т, у, чол.
1. Система державного ладу з теократичною владою у феодальних мусульманських країнах.
2. Феодальна держава на чолі з халіфом, що утворилася внаслідок арабських завоювань. Розпад Арабського халіфату, що почався в кінці IX ст., спричинився до відновлення в Грузії і Вірменії влади місцевих можновладних фамілій (Історія СРСР, I, 1956, 25).