КЕВКАТИ, аю, аєш, недок., розм.
1. Видавати звуки кев-кев (про каню тощо). Каня кевкає, кури кудкудачуть… (Іван Франко, I, 1955, 234).
2. Видавати звуки, що нагадують гикавку. Важко дихав його татарський кінь-бахмат, гучно кевкаючи селезінкою (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 6).