КЕСО́Н, а, чол.
1. Непроникна для води велика камера, що спускається на дно моря або річки під час підводних робіт, а також застосовується під час проходження тунелю метро. Перша підводна камера — кесон, призначена для роботи під водою, була винайдена 280 років тому (Наука і життя, 11, 1963, 27); Вперше у вітчизняному мостобудуванні в Дарниці був опущений дослідний автоматичний кесон без людей (Знання та праця, 6, 1966, 4).
2. У металургійних печах — сталева коробка, у якій циркулює вода для охолодження. Кесони мартенівських печей.
3. архт. Художньо оформлена заглибина у формі геометричної фігури на внутрішній поверхні арок або склепінь. Кесони прикрашуються розетками (Архітектура Радянської України, 10, 1939, 40).