КЕРН, а, чол.
1. гірн. Круглий стовпчик гірської породи, який одержують під час колонкового буріння свердловин. Мили у воді круглі стовпчики породи — керни, розкладали їх на траві, розглядали під бінокуляром, вивчали тріщини (Наука і життя, 7, 1967, 10); Вони [геологи] вивчали й детально описували взяті на підвладних їм вишках керни — проби порід і надсилали їх для хімічного аналізу до лабораторії (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 191).
2. техн. Крапка, зроблена кернером на деталі під час розмічування її.