КЕРМОВИ́Й, а, е.
1. Прикм. до кермо. У його на грудях витатуїроване [витатуйоване] кермове колесо з двома прапорами (Остап Вишня, I, 1956, 184).
2. у знач. ім. кермовий, вого, чол. Той, хто править кермом. Від нього перепадало всім: і мотористам, і кермовим, і комендорам (Дмитро Ткач, Моряки, 1948, 24).