КЕ́РМА, и, жін., заст.
1. Кермо, стерно. Петро стояв при передній кермі, я вхопився за задню (Іван Франко, IV, 1950, 387); Все треба було зрозуміти й зробити в одну хвилю, поки дараба не пролетить нас, бо інакше керма пішла би на воду (Гнат Хоткевич, II, 1966, 396).
2. перен. Керівництво (у 1 знач.). Робота під кермою січовика і козака закипіла (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 64).