КЕЛІЙНИК

КЕЛІ́ЙНИК, а, чол.

1. Служник ігумена, архієрея, ієромонаха. Сагайдачний хотів щось сказати, але ввійшов келійник і, низько вклонившись, щось прошепотів архімандритові (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 124).

2. Чоловік, що живе в келії, у скиту.