КЕЛІ́ЙНИЙ, а, е.
1. Прикм. до келія. Астрономія перестала бути келійною наукою. Вона виходить на площі, поселяється в заводських гуртожитках (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 249); Келійні стіни;
// Власт. келії. Келійна тиша.
2. перен. Прихований від людей; таємний, потаємний. Життя давно засудило практику келійних, відірваних від основних проблем життя засідань і обговорень (Літературна газета, 3.II 1955, 1).