КЕЛІ́ЙНИЦЯ, і, жін.
1. Служниця ігумені та деяких інших монашок.
2. Жінка, що живе в келії, у скиту;
// перен. Самітниця, відлюдниця. — Чи хотіла я жити коли келійницею і чи думала, що буду одинока у великому городі? (Любов Яновська, I, 1959, 238).