КЕ́ГЛІ, ів, мн. (одн. кегля, і, жін. і рідко кегель, гля, чол.).
1. Гра, що полягає в збиванні кулею дерев’яних стовпчиків, розташованих у певному порядку. Тополя повиточував кулі для крокету й кеглів (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 296).
2. Дерев’яні або синтетичні стовпчики для цієї гри. Розставляти кеглі.