КЕБЕ́ТЛИВИЙ, а, е, розм. Здібний, умілий; розумний. Дуже кебетлива дитина (Словник Грінченка); Діяв там однедавна й молодий учень польського музикотворця Мільчевського — кебетливий киянин Микола Дилецький (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 551).
КЕБЕТЛИВИЙ
Тлумачення слова