КЕБЕ́ТА, и, жін., розм. Здібність, уміння, хист; розум. Чи так, батьку отамане? Чи правду співаю? Ех, якби то!.. Та що й казать? Кебети не маю (Тарас Шевченко, I, 1963, 63); [Кіндрат Антонович:] А ке, принеси мені води, побачу, чи є у тебе до того кебета? (Марко Кропивницький, II, 1958, 241); — Виміряти ліс — не така вже й проста справа, не у всякого вистачить кебети (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 263).
КЕБЕТА
Тлумачення слова