КАЗИТИСЯ, кажуся, казишся, недок.
1. Впадати в лють; скаженіти, шаленіти, біситися. Пан кричав, казився (Іван Франко, X, 1954, 288); — Пам’ятаю, німці геть казилися, розшукуючи якогось «Івана Івановича» (Юрій Яновський, I, 1954, 114); * Образно. Казилась хуртовина (Олександр Копиленко, Вибр., 1948, 213).
2. розм. Пустувати, жирувати (у 1 знач.). Попереду, біля червоної корогви, казились п’яненькі молодиці і стара баба: танцювали, вибивали тропака і крутились із парубками (Олекса Стороженко, I, 1957, 360).
♦ Казитися з жиру — коверзувати, дуріти з розкошів. Багатирі, дуки гуляють-бенкетують! З жиру не знають, що робити, та казяться! (Панас Мирний, III, 1954, 92).