КАЖА́Н, а, чол. Нічний ссавець із широкими крилами, утвореними перетинками між довгими пальцями ніг. Людей не чуть; через базар Кажан костокрилий Перелетить (Тарас Шевченко, I, 1951, 100); Не співа «надобраніч» пташина, тільки нечутно літають великі, чудні кажани (Леся Українка, I, 1951, 304); Низько над землею метлялись між яблунями кажани, і десь угорі прогудів пізній жук-рогач (Олесь Донченко, III, 1956, 62).
КАЖАН
Тлумачення слова