КАЗЕ́НКА, и, жін.
1. заст., розм. Державна винна крамниця;
// Горілка, яку продавали в цій крамниці. — Нічого, стара, не клопочись. Може, є капуста чи огірок. Я приніс шкалик казенки Закусити чимсь… (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 97).
2. діал. Місце ув’язнення. — Місяць у казенці та на цегляних ребрах спати, — тут. діду, чоловік вовком завиє (Іван Франко, IV, 1950, 180).