КАЗЕМА́Т, у, чол.
1. військ. Оборонна споруда, збудована на поверхні землі або під землею для захисту від снарядів та авіабомб дрібного й середнього калібру.
2. військ., мор. Броньоване приміщення на кораблі для гармати середнього калібру. [Оксана:] Ну, веселіше, Гайдаю.. Іди… Іди у каземат.. Іди відпочинь! (Олександр Корнійчук, I, 1955, 46).
3. У дореволюційній Росії — одиночна камера для ув’язнення у фортеці, цитаделі. Сидячи у казематі царської охранки, поет [Т. Шевченко] виливає на папері свої думи (Слово про Кобзаря, 1961, 82); — Я ще не знав докладно змісту книги, але знав, що написано її в казематі царської цитаделі (Петро Колесник, Терен.., 1959, 225).