КАЗАРМЕНИЙ

КАЗА́РМЕНИЙ, а, е. Прикм. до казарма. Тяглися квартали нудних величезних казармених будинків (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 62);
//  Який відбувається в казармі. З казармених розмов йому було відомо, що цей скверик біля кінотеатру — улюблене місце бійців (Олесь Гончар, Дорога.., 1953, 30);
//  перен. Власт. для казарми; суворий. Для робітників улаштували гуртожиток, перевівши їх на казармений військовий режим (Василь Кучер, Голод, 1961, 58).