КАВУНЯ́ЧЧЯ, я, сер., збірн., розм. Кавуни. — А кавуняччя в нього яке! Так черева проти сонця й повивертало! (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 51); Величезна гора, складена з кавуняччя, здіймається над палубою (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 144).
КАВУНЯЧЧЯ
Тлумачення слова