КАВУНЕ́ЦЬ, нця, чол. Зменш.-пестл. до кавун. Де-не-де лежать на зів’ялому огудинні маленькі порепані кавунці (Іван Цюпа, На крилах.., 1961, 21); Спеціально для них [поранених] тримає [Оленчук] під сидінням у запасі кілька кавунців, щоб, коли вже зовсім спека задушує, промочить бідолахам спраглі попечені губи (Олесь Гончар, II, 1959, 121).
КАВУНЕЦЬ
Тлумачення слова