КАВУ́НЧИК, а, чол. Зменш.-пестл. до кавун. Ось несе щось у корзині Комірник Омелько Сич: — Вам кавунчика чи диню, Дорогий Василь Хомич?.. (Степан Олійник, Вибр., 1959, 73); Оте гайвороння вже вибило баштани — навіть маленького кавунчика не лишилося в полі (Михайло Чабанівський, Балкан, весна, 1960, 186).
КАВУНЧИК
Тлумачення слова