КА́ВЕРЗА, и, жін., розм.
1. Підступ, який хто-небудь чинить, щоб ускладнити, заплутати справу, зробити шкоду; інтрига. Червоні кролячі очі [Загнибіди] видавали лукаву душу, єхидні заміри: писарська каверза побраталася у них з крамарськими хитрощами (Панас Мирний, III, 1954, 75); Підозрілий до всього голова артілі Неїжмак убачив у цьому якусь каверзу, спрямовану проти нього (Василь Минко, Вибр., 1952, 47).
2. Злий, підступний жарт, зла витівка. Можна було сподіватися непослуху і каверзи від учнів (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 283).