КАВ’ЯР

КАВ’Я́Р, у, чол., заст. Ікра (у 1 знач.). Везе Марко.. червоного Вина з Цареграду Відер з троє у барилі, І кав’яру з Дону (Тарас Шевченко, I, 1963, 321); Рука тяглася до чарки, котилась слинка, глядячи на шматочки жовтогарячого балика, чорного кав’яру, срібно-блискучого оселедця (Панас Мирний, III, 1954, 268); Петро Ярош.. щороку привозив у дарунок панові та управителю по бочечці кав’яру (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 432).