КАУЧУК

КАУЧУ́К, у, чол. Смолиста речовина, що видобувається з молочного соку каучуконосних рослин (натуральний каучук), нафти тощо (синтетичний каучук) і з якої виготовляють гуму. На цій леваді за всі роки своєї роботи вона [Пармузіна] здобула сировину на сотні тонн натурального каучуку, без якого неможливе виробництво каучуку синтетичного (Іван І. Волошин, Сади.., 1950, 140); Вулканізований каучук називається гумою (Загальна хімія, 1955, 423); Хіміки навчились одержувати з вугілля штучну нафту, а з неї — бензин, лаки, мило, харчові жири, каучук (Наука і життя, 3, 1957, 24).