КАТУВА́ТИСЯ, уюся, уєшся, недок.
1. Страждати морально, звинувачуючи себе в чомусь; мучитися. Все своє коротке життя Сашко мріяв бути дорослим, вирости якнайшвидше — і гірко катувався своїм неповноліттям (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 36); Тепер він міг тільки катуватися думками. Катуватись і каятись (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 130).
2. Пас. до катувати. Нема сім’ї, немає хати, Немає брата, ні сестри, Щоб незаплакані ходили, Не катувалися в тюрмі (Тарас Шевченко, II, 1953, 270).