КАТУВА́ННЯ, я, сер.
1. Дія за значенням катувати. [Бекер:] Тут людям муки завдають, беруть на катування (Леся Українка, IV, 1954, 232); Фашистська тюрма — це безперервне катування (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 123).
2. Стан за значенням катуватися 1. — Що з тобою, бідна Аня? Ти змарніла, ти слаба… Досить з тебе катування (Леонід Первомайський, II, 1958, 82); Але те, що розважало відчайдушного хлопця, для дівчат було мукою, катуванням (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 22).