КАТМА́, КАТМА́Є, розм. Нема, немає. — Та й грошей у мене тепер катма, — бідкається Грицько (Панас Мирний, I, 1949, 275); А де ж наживи дух витає, Де загрібають обома Під себе, звісно, всякий знає, Що там ладу уже катма (Сергій Воскрекасенко, З перцем!, 1957, 104); [Пріська:] Не бачить, що тут здоровля того давно катмає (Степан Васильченко, III, 1960, 82).
КАТМА
Тлумачення слова