КАТЮ́ГА, и, чол., зневажл. Збільш. до кат 1, 2. Досталося ж Денисові Лискотуну за усі його діла! — катюзі по заслузі (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 420); Вів їх на ланцюгах стременний князя пан Щука, найлютіший катюга з челядинців Єремії (Олекса Стороженко, I, 1957, 375); І кожного катюгу і тирана Уже чекає зсукана петля (Василь Симоненко, Земне тяжіння, 1964, 15).
КАТЮГА
Тлумачення слова