КАТАСТРО́ФА, и, жін.
1. Раптове лихо, подія з тяжкими трагічними наслідками; знищення, загибель, руйнація. Коли почалась канонада і над головою її покотились небесні гармати, Раїса скорчилась уся і забилась в куточок, з німим жахом чекаючи катастрофи (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 316); У палаті була півсутінь. Поряд марив якийсь чоловік, поранений під час автомобільної катастрофи (Вадим Собко, Справа.., 1959, 158); У сузір’ї Лебідь, на страшенній віддалі од нашої Землі, відбувається космічна катастрофа. Там зіткнулися дві галактики (Наука і життя, 9, 1966, 34).
2. Тяжке потрясіння, що стає причиною істотної зміни, різкого перелому в особистому або суспільному житті. Сказати б, що він зазнав у житті якихось страшних особистих катастроф, — ні, життя його весь час ішло без особливих піднесень і спадів (Петро Колесник. Терен.., 1959, 41); Катастрофа походу Вишневецького блискавично наближалася (Іван Ле, Наливайко, 1957, 99).