КАТАПУ́ЛЬТА, и, жін.
1. Старовинний військовий пристрій для кидання важкого каміння, загострених колод під час облоги фортець. В римському війську застосовувалися різні механічні пристрої. Серед них були метальні знаряддя для кидання у ворога стріл та каміння (катапульти, б алісти та інші) (Історія стародавнього світу, 1957, 151); Не помагали нападникам ні пристінні штурмові вежі, ні стінобитні тарани, ні катапульти (Павло Загребельний, Диво, 1968, 263).
2. ав. Механізм для старту (виштовхування) літака з палуби авіаносця та інших злітних майданчиків. Літак злетів з катапульти, і в першу мить колеса його майже черкнулися об асфальт (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 134);
// Механізм для викидання людини, тварини, вантажу з літака, ракети, космічного корабля під час аварії тощо. З швидкісних літаків стрибають тепер з допомогою катапульт (Вечірній Київ, 18.I 1957, 4); Під час падіння ракети на Землю собаки викидались з допомогою катапульти (Наука і життя, 2, 1960, 16).