КАШТА́НОВИЙ, а, е.
1. Прикм. до каштан. По довгих липових та каштанових алеях вештались або бігали бігцем молоді послушники (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 288); Воно [повітря] пахне ядерними жолудями й каштановим листям (Олесь Донченко, II, 1956, 75).
2. Який має колір каштана; брунатний. Міцкевич каштанове пасмо волосся Рукою недбало відкинув з чола (Микола Бажан, Роки, 1957, 277); Була вона струнка, міцна, років вісімнадцяти, з розкішною каштановою косою і чорними імлистими очима (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 56).
▲ Каштанові ґрунти — ґрунти з брунатним забарвленням поверхневого шару, що утворилися під впливом рослинності сухих степів. Темно-каштанові й каштанові ґрунти містять менше гумусу (1,5—2,5%) і азоту, ніж південні чорноземи (Технічні культури, 1956, 236); На Україні солонці найбільш поширені на узбережжі Азовського моря й Сиваша в зоні каштанових і бурих ґрунтів (Наука і життя, 11, 1956, 24).