КАШТА́НЧИК, а, чол. Зменш.-пестл. до каштан. Спасибі тобі, каштанчику, що ти так широко розкинув свій зелений зонт (Валентин Речмедін, Твій побратим, 1962, 59); * У порівняннях. Наперед висовується неповороткий Євдоким Юренко. В його круглих, випнутих, мов два каштанчики, очах і повага, і прохання до старости (Михайло Стельмах, I, 1962, 366).
КАШТАНЧИК
Тлумачення слова