КАШТА́Н, а, чол.
1. Дерево з видовжено-ланцетними листками й спрямованими догори суцвіттями. Літостанський.. оглядав хрещатицьку долину через верхи старих лип та каштанів (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 326); Обголені з листя каштани і ясени підносили свої сірі гілляки до сірого неба (Іван Франко, VI, 1951, 443); Біля входу перед ним [господарем] каштани Білі свічі вгору підняли (Леонід Первомайський, II, 1958, 57).
2. Брунатного кольору горіхоподібний плід цього дерева. Ми збирали з сином на землі каштани (Максим Рильський, I, 1946, 244); До моїх ніг покотився блискучий, полірований каштан (Олександр Копиленко, Як вони.., 1948, 65).