КАШЛЮ́К, а, чол., мед. Те саме, що коклюш. Двох [дітей] ще маленькими поховала [мати], троє ж, наперекір злидням та кашлюкам, зосталися жити (Олесь Гончар, II, 1959, 198); Малі Семченята.. бухикали — в дітей був кашлюк (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 197).
КАШЛЮК
Тлумачення слова