КАШЛЯТИ, яю, яєш, недок. Видавати звуки кашлю. А я, отож таки вночі, Іду та кашляю йдучи (Тарас Шевченко, II, 1963, 411); До вечора Семен зовсім охляв і став кашляти та стогнати вголос (Леся Українка, III, 1952, 638); Я гойдаюсь на мокрій лозі, і кашляю гучно, й регочу, щасливий: я чую весну (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 483); * Образно. Важко кашляли гармати та в’їдливо цінькали кулі (Григорій Епік, Тв., 1958, 377);
// Хворіти на кашель. Прохор од того часу кашляв, хирів та й умер перед самою волею (Нечуй-Левицький, III, 1956, 335); Мирон усе кашляв та аж ісхуд неначе (Андрій Головко, I, 1957, 136).
КАШЛЯТИ
Тлумачення слова