КАШКЕ́Т, а, чол. Чоловічий головний убір із козирком. Застьобував [Рудий] свою безбарвну піджачину, що враз з такими ж пошматованими штанами .. та заяложеним кашкетом складали його мізерну одіж (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 138); Він, кашляючи, підвівся, взяв кашкет, пішов до дверей (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 59).
Заломлювати (заломити) кашкета див. заломлювати.
КАШКЕТ
Тлумачення слова