КАРИКАТУ́РНИЙ, а, е.
1. Стос. до карикатури (у 1 знач.), власт. їй. Карикатурний малюнок; Карикатурний стиль.
2. перен. Який викликає сміх, нагадує карикатуру; смішний, недоладний. Голова в нього сиділа якось між плечима і випиналась рудою борідкою вперед, як і живіт; все це трималось на коротеньких ніжках, а тому він мав вигляд досить комічний, карикатурний (Саксаганський, Думки про театр, 1955, 38); Він відчував насолоду, коли з-під його пензля з’являлись на папері чи то пейзаж місячної ночі, чи то карикатурні обличчя його товаришів (Микола Трублаїні, Мандр., 1938, 50).