КАРУ́ЦА, и, жін., діал. Румунська хура, віз. Нарешті коні рушили, каруца покотилася берегом Прута (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 192); Петру бачить, як по шляху до них наближається каруца, запряжена худою конячиною (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 41).
КАРУЦА
Тлумачення слова