КАРТУ́ЗИК, а, чол. Зменш.-пестл. до картуз. Русяву головку прикривав старенький карту зик з одірваним козирком (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 130); Над ними [очима] з-під драного картузика волосся — білявими житніми колосками (Андрій Головко, I, 1957, 94).
КАРТУЗИК
Тлумачення слова