КАРТОПЛЯ́НИК, а, чол.
1. Котлета з вареної товченої картоплі (у 2 знач.). Лежало на чистому рушнику кілька перепічок і картопляників (Юрій Яновський, Мир, 1956, 276).
2. Те саме, що дерун 2. Домна Кирилівна начистила картоплі і взялася за тертку: вирішила з Христею картопляників на салі напекти (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 62).